Павло Загребельний

Хто це

Павло Загребельний (1924–2009) — український письменник, романіст-історіограф. Підлітком пішов на фронт, пройшов німецький полон. Автор великих історичних романів — «Диво», «Роксолана», «Я, Богдан», «Євпраксія», — у яких провів читача крізь тисячу років української історії. Один із найтиражніших українських прозаїків свого часу.

Нижче — портрет, зібраний за тим, як саме він будує текст.

Його мовний підпис у трьох числах

Три риси одразу видають його. Перше: він будує довго — речення тягнеться з кількома підрядними там, де інший обійшовся б короткою фразою. Друге: він мислить образами війни — серед усіх його порівнянь бойові переважають, і образність у нього надзвичайно густа. Третє: він пише оком — серед його чуттєвих слів майже половина про видиме: форми, кольори; звук у нього майже не лунає.

Головне, що тримає всі його теми

І наскрізна риса. Серед усіх його цінностей виразно переважає вірність своїм: слова про рід, народ, відданість трапляються в нього 54 рази — частіше за все інше. Усе, що він пише, збирається навколо цієї осі.

Він думає великими періодами

Речення в нього довгі й складні: по кілька підрядних частин, з нанизуванням причин і уточнень. Думку він розгортає на ходу: добудовує, уточнює, веде довгою хвилею. Складність його синтаксису — на найвищому щаблі.

Він мислить абстрактно й масштабно

На відміну від предметного Булгакова, мислення Загребельного гранично абстрактне й стратегічне: він піднімається над окремим випадком до епохи, народу, тяглості часу. Його спрямованість на велику ціль — одна з найсильніших рис. Він мислить тисячоліттями.

Він думає образами війни

Найхарактерніша риса його уяви — бойова образність. Серед усіх типів порівнянь у нього переважає війна (наскрізні образи зброї, бою, облоги), і загальна густота метафор у сім разів вища, ніж у Булгакова. Історія в нього не абстракція — вона воює, штурмує, обороняється.