Володимир Винниченко (1880–1951) — український письменник, драматург, політик, перший голова уряду Української Народної Республіки (1917). Автор десятків романів і п'єс, один із найпопулярніших українських прозаїків початку XX століття. Побудував державу — і побачив, як її зруйнували. Провів 30 років в еміграції у Франції, де писав, малював і вів щоденник (~2800 сторінок за 25 років — найбільший особистий корпус у серії). Помер у Мужені, Франція, за 40 років до незалежності України.
Винниченко — засновник, який побудував державу і побачив, як її зруйнували. Не ворог зруйнував — свої. Люди, яким він довірив, яких він привів до влади, яких він вважав соратниками. Це не трагедія поразки — це трагедія зради. І Винниченко знав це краще за всіх, бо записував усе.
«Поганенькі, дрібненькі людці, славолюбці й егоїсти...» — вирок еліті, 1919. Не зовнішній ворог знищив УНР — знищили свої. Винниченко бачив це зсередини і не мав ілюзій.
«Невже хороше діло могло бути зроблене поганими руками?» — центральне питання його життя. Він вірив у справу — і не вірив у людей, які її робили. Це протиріччя роз'їдало його десятиліттями.
«Нема нації — нема держави» — формула, яку Винниченко вивів не з теорії, а з практики. Він спробував побудувати державу для нації, яка ще не усвідомила себе нацією. І отримав результат.
