Психолінгвістичний профіль особистості

Євген Павлович Плужник

1898–1936·«Поет Соловків»·Євген Павлович Плужник
Рівновага на Соловках (1898–1936)

Ця сторінка — портрет характеру Євгена Плужника: як він мислив, як тримався хвороби й вироку, що ним рухало і де його межа. Український поет, автор збірок «Дні», «Рання осінь» і «Рівновага»; хворів на туберкульоз щонайменше з 1926 року, у грудні 1934-го був заарештований і помер у лазареті Соловецького табору 2 лютого 1936 року, у 37 років.

01

Загальна характеристика особистості

+

Євген Павлович Плужник (1898–1936) — український поет, один із найтонших ліриків свого покоління. Народився в Кантемирівці Воронезької губернії, перебрався до Києва на початку 1920-х, де увійшов до літературних організацій «Аспис» та «МАРС». Видав три збірки поезій: «Дні» (1926), «Рання осінь» (1927) і «Рівновага» (завершена 1933, не опублікована при житті). Хворів на туберкульоз принаймні з 1926 — під час першого кризу друзі буквально несли його на вокзал. Арештований у грудні 1934. Помер у лазареті Соловецького табору 2 лютого 1936, 37 років.

Плужник пише рідко і точно. За десять літературних років — три збірки, жодного маніфесту, жодної полеміки. Радянська критика атакувала його за «споглядальність» і «похмурість», але саме ця споглядальність є його мовним ядром: спостерігач, що дивиться на власне тіло з невеликої відстані, фіксує температуру, а не катастрофу. Рядки «Що день все глибшає свідомість, / Все ширший розмах у думок, — / Та пристрасть тихшає» — це не скарга, а спокійний, майже діловий запис того, як усередині все холоне.

Він входить до кола «Розстріляного відродження» — покоління українських письменників, знищених сталінським терором у 1930-х. Серед них Валер'ян Підмогильний і Григорій Косинка — люди, з якими Плужник ділив «МАРС» і спільну долю. Але між ним і гучнішими сучасниками — суттєва відстань за темпераментом: там, де інші протестували чи агітували, він замовкав.

02

Стиль мислення

+

Плужник мислить через спостереження, а не через аргумент. Його вірш рідко будує доказ — він реєструє зміну стану. «Дивно чути, / Як відміняєшся ти сам» — тут немає причини, є тільки факт і здивування перед ним. Будова речень відображає це: речення зупиняються на середині, запитання залишаються без відповіді, три крапки позначають те, що думка не дійшла до завершення.

Що день все глибшає свідомість,
Все ширший розмах у думок, —
Та пристрасть тихшає… Натомість
Передосінній холодок
Чуття голубить…

— «Що-день все глибшає свідомість», «Рання осінь» (1927)

Навіть там, де він хоче передати що узагальнене, обирає конкретний відчутний образ: не «настає зрілість», а «передосінній холодок чуття голубить». Абстракцію він замінює температурою. Це не наївність — це свідомий вибір: зміни в тілі надійніші за висновки розуму.

Паралельні конструкції через «і чогось» — ще один слід такого мислення у будові речень: «І чогось думки такі холодні… / І чогось такі холодні руки…» — повторення без пояснення, наче свідомість хоче сказати щось, але не знає, що саме. Він не формулює — він кружляє навколо.

Повний опис профілю особистості знаходиться в безплатному застосунку FRACTAL PLUS. Там ви зможете не тільки прочитати про характер цієї особистості, а й порівняти її зі своїм характером.

Побач за великою особистістю людину

Завантажити FRACTAL PLUS у Google Play Завантажити FRACTAL PLUS у App Store