Мирний мислить так, ніби веде дві окремі книги обліку водночас. Лист до Єфремова (1903) — діагностичний:
«Книжка видана дуже гарно: і шрифт ясний та гарний, і папір добрий. Шкода тільки, що я “П'яниці” не перечитав… і через те там випали такі помилки, що не второпаєш, про що ведеться річ.»
Три речення — і в них повна розумова карта: спочатку загальна оцінка (гарно), потім конкретний дефект (помилки), потім наслідок дефекту (не второпаєш). Це мислення ревізора — людини, яка перевіряє відомості.
Далі в тому ж листі:
«“Повії” не вдасться другим томом випустити, бо “Пропаща сила” скоріше скінчиться, ніж буде виготована “Повія”.»
Прогнозування через порівняння швидкостей двох процесів — це не мислення письменника, а мислення людини, яка планує роботу і строки. Мирний думає про романи як про робочі завдання зі строками й залежностями одне від одного.
І тут же — зрив:
«Крутишся, як муха в окропі!»
Єдина жива метафора на весь лист. Все інше — діловий тон. Метафора прорвалася, як пара з-під кришки, і була миттєво закрита ввічливою формулою: «Бувайте здорові та богові і людям милі.»
Розумова модель щоденника інша. Запис про чиновницьке життя (~1871):
«Непривітне воно саме по собі те сидіння з дня у день над столом, те брязкання на щотах, те поставлення усяких свєдєній та відомостів.»
Три однакових конструкції «те + іменник»: сидіння, брязкання, поставлення. Перелік-інвентаризація. Мирний описує ненависне життя тією ж мовою, якою це життя побудоване — мовою реєстрів і відомостей. Він навіть ненавидить бюрократично.
