Психологічний профіль: Квітка-Основ'яненко

Ця сторінка — психологічний портрет Григорія Квітки-Основ’яненка: як він мислив, як говорив із різними людьми, що ним рухало і де була його вразливість. Дворянин і письменник кінця XVIII — першої половини XIX століття, у якого дві мови розділили дві вдачі: російською він писав стримано, з самоприниженням і постійними вибаченнями, українською — вільно, з гумором і народним словом.

Загальна характеристика особистості

Квітка — людина двох мов і ніби двох вдач. Його приватне листування (понад сто листів) написано переважно російською, а українською — тільки листи до Тараса Шевченка (поета, автора «Кобзаря») і публіцистичні тексти для «своїх». Це не просто двомовність — це дві різні особистості в одному тілі.

Російською він пише як петербурзький чиновник: стримано, з самоприниженням, з постійними вибаченнями. Українською — як оповідач біля вогню: вільно, з гумором, із народними зворотами, з любов’ю до слова. Цей розрив — не про етикет на людях, а про дві різні внутрішні вдачі, поділені мовою: пан, який відчуває себе живим тільки в «простій» мові.

Стиль мислення

Квітка мислить образами й історіями, а не сухими доводами. Він не будує аргументів — він розповідає історії. Навіть у полемічній «Супліці до пана іздателя» він не аргументує, а створює персонажа (Грицька Основ’яненка), який звертається до видавця як до сусіда:

«Любезний мій приятелю! Дойшла до мене чутка, що ти хочеш збити книжечку...»

Це мислення оповідача, не мислителя. Йому важко говорити загальними, відстороненими поняттями — натомість він перетворює будь-яку ідею в сценку з персонажами. Коли хоче довести, що українською можна писати серйозно, він не пише трактат — він пише «Марусю» і каже:

«Я его просил написать что-нибудь трогательное. Он мне доказывал, что язык неудобен. Я написал “Марусю” и доказал.»

Доведення через дію, не через слово — це стиль мислення людини, яка не довіряє аргументам, бо знає, що її аудиторія реагує тільки на сльози і сміх. Квітка не будує теорій — він створює тексти, які самі стають аргументами. «Маруся» довела більше, ніж будь-який трактат: українською мовою можна змусити читача плакати, а значить — це мова, придатна для серйозної літератури.

Григорій Федорович Квітка-Основ’яненко

Загальна характеристика особистості

Стиль мислення