Психолінгвістичний профіль особистості

Марко Лукич Кропивницький

1840–1910·«Батько українського театру»·Марко Лукич Кропивницький
Батько українського театру (1840–1910)

Ця сторінка — про те, як мислив Марко Кропивницький, як він поводився з людьми в роботі, що ним рухало і які в нього були слабкі місця. Актор, драматург і режисер, він у 1882 році заснував у Єлизаветграді акторську трупу, з якої виріс перший професійний український театр, написав понад сорок п'єс і помер 1910 року, повертаючись із гастролей.

01

Загальна характеристика особистості

+

Марко Лукич Кропивницький (1840–1910) — засновник першого професійного українського театру, драматург, режисер, актор і театральний педагог. Народився у слободі Бежбайраки Херсонської губернії в родині управителя маєтку. У 1882 році в Єлизаветграді (нині Кропивницький) заснував «Товариство акторів» — трупу, що згодом увійшла до історії як «театр корифеїв». За своє творче життя написав понад 40 п'єс, виховав покоління видатних українських акторів. Помер 21 квітня 1910 року від крововиливу в мозок, повертаючись із гастролей.

Центральна риса, яку відтворюють усі збережені тексти Кропивницького — від автобіографії до режисерських ремарок — це мова як вчинок, а не як декорація. Коли у 1875 році в Тернополі хтось запитав його, якою мовою він розмовляє, він відповів: «Мовою Шевченка». Чотири слова — жодного пояснення, жодного уточнення, жодної апеляції до доцільності чи політики. Твердження без аргументу, тому що аргумент не потрібен.

Ця стислість — не ораторський прийом і не поза. У режисерських нотатках він пише так само: «Якщо він не вірить — глядач не вірить. Це простий закон, але його забувають щодня». Речення коротке, дієслів — більше ніж іменників, жодного прикметника. Думка оформлена як правило, а не як міркування. Він не переконує — він встановлює.

«Я люблю свій народ, але не облесно, не по-рабськи. Я хочу показати його таким, яким він є: з болями, з вадами, з надіями».

В автобіографії «За 65 років» він починає не з себе, а з батька і діда — з їхнього труду, їхніх тіл, їхніх конкретних дій: «Батько вирвав з рук Д[убровинського] палицю і відштовхнув його геть». Перша особа з'являється пізно, поступово, через спостереження за іншими. Це характерне: Кропивницький фіксує дію ззовні перш ніж назвати себе.

02

Стиль мислення

+

У режисерських нотатках Кропивницького майже немає абстракцій. Є «вирвав — відштовхнув — розв'язав»; є «якщо він не вірить — глядач не вірить». Кожна думка виражена через конкретний вчинок або причинно-наслідковий зв'язок. Іменники — функціональні, прикметники — рідкість. Речення коротке і замкнене: «Це простий закон, але його забувають щодня».

В авторських коментарях до «Глитая, або ж Павука» він будує аналіз персонажа не через характеристику, а через суб'єктивну точку зору: «Він сам себе вважає справедливим, навіть благородним. Саме ця самовпевненість і є найстрашнішою в ньому». Він не пише «Бичок жорстокий» — він описує, як персонаж сам себе бачить. Це хід психолога, що розкладає мотив, а не мораліста, що виносить вирок.

«В "Глитаї" я хотів показати не просто жадібного чоловіка — а систему, яка робить людину жадібною. Бичок — не виродок, він — продукт свого часу».

Слово «система» з'являється в його нотатках кілька разів — і щоразу поруч із конкретним фізичним образом: «стоять по плечі в зерні», «людина поглинає село». Він думає структурами, але описує їх через тіло і дію. Це рідкісне поєднання: аналітик із лексикою практика.

Повний опис профілю особистості знаходиться в безплатному застосунку FRACTAL PLUS. Там ви зможете не тільки прочитати про характер цієї особистості, а й порівняти її зі своїм характером.

Побач за великою особистістю людину

Завантажити FRACTAL PLUS у Google Play Завантажити FRACTAL PLUS у App Store