Леонід Макарович Кравчук

Леонід Кравчук (1934–2022) — перший президент незалежної України. До того двадцять років працював у партійному апараті, від завідувача відділу пропаганди до секретаря ЦК Компартії. У 1990-му очолив Верховну Раду, у грудні 1991-го підписав Біловезьку угоду й того ж місяця став президентом. Пробув на посаді до липня 1994-го, програвши вибори Кучмі. Помер у Мюнхені в травні 2022 року.

І перше, що ці слова показують: він говорить про себе. «Я» звучить у нього помітно частіше за «ми» — перший президент тримає себе в центрі розповіді.

А друге число ще цікавіше. Питань йому ставили багато — майже вісім десятків. Він відповів на чотири з п'яти, а ухилився рівно один раз. Тобто він відповідає майже завжди. Але дві третини тих відповідей обережні, і лише третина — прямі.

Світ у його голові — це дорога. Образів у нього багато, і провідний серед них — рух уперед: шлях, крок, іти, дійти. Там, де в інших головним образом була війна, у нього — дорога.

Мислить він практично й від задачі:

«Якщо ти поставив таке головне завдання, відразу стає легше до нього йти.»

Аргументує він логікою й дивиться в бік здобутку: він більше говорить про те, що можна збудувати, ніж про те, що треба вберегти. А самоперевірки в його мові мало: він пояснює й доводить, але рідко ставить під сумнів себе.