Сергій Корольов (1907–1966) — ракетний інженер і конструктор, «батько» радянської космічної програми. Народився в Житомирі, ріс в Одесі. У 1938 році заарештований за сфабрикованим звинуваченням, пройшов Колиму, «шарашку» — і після звільнення створив усю радянську космонавтику: від першої балістичної ракети до польоту Гагаріна. Його ім'я було державною таємницею — світ знав його лише як «Головного конструктора». Помер під час операції у 59 років: лікарі не змогли ввести трубку через щелепу, зламану на допитах НКВД 28 роками раніше.
Корольов — найсуперечливіша постать серед усіх наших профілів. Людина, якій зламали щелепу на допитах — і яка оплакувала смерть Сталіна. Людина, яка писала «моя родная девочка» з ракетного полігону. Людина, яка «підчищала тарілку хлібом як зек» через двадцять років після звільнення.
«Моя родная девочка» — з листа, написаного між пусками балістичних ракет. Ніжність як інженерний протокол: точна, дозована, абсолютно щира.
Тиран і батько одночасно — як Макаренко. ОКБ-1 було його колонією: жорстка дисципліна, безумовна вимогливість — і глибока, непоказна турбота про кожного. Кричав, звільняв, повертав, захищав. Контроль без жорстокості, вимогливість без садизму — рідкісне поєднання, яке можливе лише у людини, що сама пережила абсолютну безпорадність.
Три людини в одному тілі: зек, який підчищає тарілку. Тиран, який «бомбить усіх» на нарадах. Ніжний чоловік, який пише «искорка тепла в самые лютые морозы». І жодна з цих трьох не знає про існування двох інших.
