Ольга Юліанівна Кобилянська (1863–1942) — українська письменниця-модерністка з Буковини, авторка «Землі», «Царівни», «Людини». Виросла в багатомовному австро-угорському середовищі, писала спершу німецькою, поступово перейшовши до української. Не виходила заміж, доглядала родину, лишалась у Чернівцях усе доросле життя.
Перед нами людина тужливого, пригніченого складу з найбільшою потребою в близькості, яка реалізована переважно в листуванні, не у власному житті. Щоденник веде з 1883 року — роки відвертого внутрішнього монологу, де фіксує тривогу, розчарування і коротко-тривалі піднесення.
Ключовий зв'язок життя — кохання в листах до Лесі Українки. Збереглися лише Лесині листи до неї; листи Кобилянської зникли з архіву. Цей розрив джерел сам по собі є частиною характеристики: те, що було найважливіше, — найперше зникає.
