Богдан Михайлович Хмельницький

Богдан Хмельницький (близько 1595–1657) — гетьман Війська Запорозького. У 1648 році він підняв козацьке повстання проти Речі Посполитої, десять років правив козацькою державою і помер у Чигирині, не доживши до розв'язки початої ним війни.

Універсали й листи, які ми тут читаємо, писала не його рука. Їх складала гетьманська канцелярія на чолі з генеральним писарем — приблизно так, як промови сучасного президента пише його команда. Але виходили вони за підписом гетьмана, його волею і з його карою в кінці. Тому перед нами профіль того, як Хмельницький говорив із Військом і з людьми: його публічний голос.

Перше, що в цьому голосі чути: він майже ніколи не каже «я». «Я» та його форми звучать 23 рази, «ми», «нам», «наш» — 446. Одне до дев'ятнадцяти. Гетьман говорить як держава.

Мислить він юридичною формулою. Середнє речення в його паперах — тридцять чотири слова, а найдовше, яке ми знайшли, розтяглося на чотириста шістдесят вісім. Фразу не можна урвати, поки не перелічено всіх, кого вона стосується, і всього, чого вона торкається.

Для порівняння: у наказах Шухевича сім слів у реченні, у Грушевського шістнадцять. Гетьманська фраза вчетверо довша за професорську.

І мислить він у вічності. Те, що надає, надає «на вѣчные часы», тобто назавжди. Вічність у його паперах — наскрізне слово, і поряд із нею раз по раз повертаються ті гетьмани, які прийдуть після нього. Він видає папери, розраховані пережити його самого.