Голос Володимира Івасюка
Фрагмент інтерв'ю. Зверніть увагу: плавна інтонація (74%), висока гучність (91%), баритональний діапазон (F0 = 140 Hz) — і тремтіння всередині (нейротизм 86%, впевненість 28%).
Володимир Івасюк народився 1949 року в Кіцмані на Буковині, в родині письменника Михайла Івасюка та вчительки Софії. У 21 рік написав «Червону руту» — пісню, яка за одну ніч зробила його найвідомішим композитором України. За наступні дев'ять років створив 107 пісень і 53 інструментальних твори, грав на скрипці, фортепіано, віолончелі й гітарі, малював, фотографував, навчався на медичному. А 18 травня 1979 року його знайшли повішеним на буку в Брюховицькому лісі під Львовом. Йому було тридцять років. Офіційна версія — самогубство. Друзі, родина і слідчі переконані: його вбили агенти КГБ.
В інтерв'ю, записаному за кілька років до загибелі, Івасюк розповідає, як почав писати музику: «Не знаю, внаслідок чого це сталось. Щось, щось мене хвилювало». Він повторює «щось» двічі — не може назвати, що саме штовхнуло його до творчості. Не «я вирішив», не «я хотів» — а «щось хвилювало». Творчість прийшла до нього, як гарячка: тілесно, без попередження, без пояснень.
У розмові з батьком Івасюк назвав свій стан під час написання музики «болісно-солодким дрожем». Не радість, не натхнення — саме дрож: фізичне, тілесне переживання, від якого одночасно і добре, і боляче. Ця формула тримає весь його профіль.
А незадовго до зникнення сказав батькові: «Я вже дозрів, щоб мене розіп'яли, як Ісуса Христа. Мені вже 30 років». Сестра Оксана, яка це чула, згадувала: «Мені тоді волосся дибки стало». І при цьому друзі описують його як «дуже веселого, життєрадісного хлопця». Веселий хлопець, який порівнює себе з Христом перед розп'яттям — в одній людині, одночасно, до самого кінця.
