Михайло Драпатий

Михайло Драпатий (народився 1982 року) — генерал-майор, Головнокомандувач Збройних Сил України з 21 липня 2026 року. Кадровий військовий, танкіст за освітою. У травні 2014-го, ще майором, командував батальйоном під Маріуполем: бойова машина його підрозділу перелетіла через барикаду, і це відео стало одним із перших символів війни. Того ж літа вивів з оточення під Ізварине близько двохсот шістдесяти бійців. Далі були бригади, потім угруповання на Херсонщині, Харківщині та Луганщині. Наприкінці 2024-го очолив Сухопутні війська, а в червні 2025-го подав рапорт про відставку після російського удару по навчальному підрозділу, де загинули військові.

Коротко про людину: спокійний, неквапливий чоловік, який у розмові тримається техніки й людей і майже не говорить про себе. Голосу не підвищує, пауз для враження не робить. Хвалить наполегливо й завжди інших. Про власні почуття відповідає одним словом і одразу вертає розмову на підлеглих.

Суперечність у ньому така. Людина, здатна ухвалити рішення за секунду й кинути машину на барикаду, публічно звучить тихо, без натиску, з інтонацією, що частіше йде вгору, ніж падає.

Порядок для нього — спосіб думати. Подію він викладає в тій послідовності, у якій вона відбувалася: завдання, обстановка, сили противника, власні дії. Операцію на Херсонщині розкладає на етапи й підетапи, окремо називає, що вивчали заздалегідь і як долали мінні загородження.

Перевагу ворога визнає без пом’якшення: «У противника була суттєва перевага, насамперед технічна… по кількості, по підготовці військ вони нас переважали. Це стовідсотково». Далі йде опис того, чим цю перевагу перекрили.

Деталь у нього завжди технічна. Машину, яка облетіла світ на відео, він називає індексом і бортовим номером, а розповідь закінчує її загибеллю: «Вона згоріла на початку серпня… згоріла на Луганщині, там під кордоном, на жаль».

Домислювати відмовляється. На питання, що було б за іншого розкладу, каже: «зараз пройшов час, і судити не можем, оце спрогнозувати, от, ніхто не знає» — і обриває фразу на півслові. Там, де від нього чекають оцінки, звучить коротке: «Ну, я не буду це озвучувати».