Донька Оксана залишила детальний портрет батька, і в ньому впадає в очі одне слово: «акуратність». Не розум, не талант, не мужність — а акуратність. Для доньки батько передусім — людина порядку: бездоганний одяг, охайні рукописи, добре впорядкована бібліотека. Це портрет людини, яка тримає зовнішній світ під контролем — можливо, тому, що внутрішній контролювати значно важче.
«Вище середнього зросту, з ясним волоссям і життєрадісним обличчям, з усмішкою білих зубів і замріяними сірими очима. Акуратність була його характеристичною рисою — починаючи від рукописів та добре впорядкованої добірної бібліотеки й кінчаючи бездоганністю його одягу — у всьому відчувався артистичний смак.» — Оксана Драй-Хмара
Водночас це була людина тіла — не кабінетний вчений, а спортсмен. Драй-Хмара катався на ковзанах і вальсував на льоду, переплив Дніпро в Києві, грав у волейбол, крокет, теніс, багато ходив пішки. Людмила Старицька-Черняхівська, письменниця з великим життєвим досвідом, казала, що «такої ніжності й уваги до дитини, як у Драй-Хмари, вона в житті своєму не бачила». Це про ставлення до доньки Оксани, народженої 1923 року в Кам'янці.
Контраст вражає: елегантний акуратист, знавець 19 мов, ніжний батько, спортсмен — і через дванадцять років після народження доньки він пише з Колими: «Я падаю на роботі, і тоді мене підвішують... Ноги опухли...» Це та сама людина. Між портретом Оксани і табірним листом — весь масштаб того, що зробила з ним епоха.
