Микола Амосов (1913–2002) — український кардіохірург, кібернетик і письменник, один із піонерів кардіохірургії в СРСР. Провів понад 6000 операцій на серці, власноруч сконструював один із перших апаратів штучного кровообігу й одним із перших у СРСР почав оперувати з ним, заснував першу в Україні клініку серцевої хірургії. Паралельно писав книги, які читали мільйони: «Думки і серце», «Книга про щастя та нещастя». У 79 років поставив на собі експеримент з боротьби зі старінням. Помер у 89 — від зупинки серця. Кардіохірург, якого вбило серце.
Амосов — це людина, яка воювала зі смертю і перетворила цю війну на операційний протокол. Понад 6000 операцій на відкритому серці, перший в СРСР апарат штучного кровообігу, кібернетичне моделювання організму — і щоденник, де він фіксує свої «відхилення» з тією ж точністю, що й тиск і кровообіг пацієнта.
«Боюся прийняти снодійне — а раптом не прокинуся і не дізнаюся, чим все закінчиться» — «Книга про щастя та нещастя»
Парадокс Амосова: людина, яка врятувала тисячі життів, залишалася «здебільшого нещасною». Щоденник — не сповідь, а журнал спостережень за власним нещастям. Він не скаржиться — він протоколює. Температура, пульс, настрій, кількість операцій, кількість смертей на столі. Все — цифра. Навіть страждання — дані.
Кардіохірург, який помер від серця — не трагедія, а симетрія. Амосов провів усе життя, борючись із тим, що його вбило. Він це знав. І це знання не зупиняло його — воно було паливом.
